Після закінчення загальноосвітньої школи мешканка міста Кропивницький Олена Тактаєва навіть і не сподівалась, що мине декілька років і вона поповнить лави Збройних Сил України. Коли розпочалися військові дії на Сході України, дівчина навчалася на третьому курсі Кропивницького професійного ліцею сфери послуг і торгівлі. Щоденно молоду дівчину не покидали думки про підписання контракту на військову службу. Тож, зваживши всі за і проти, Олена вирішила звернутися до військового комісаріату.
Дівчина ознайомилася з порядком відбору кандидатів на військову службу, пройшла медичний огляд, вирішила й питання щодо переходу на індивідуальну форму навчання, адже залишилося навчатися лише рік. «Добре розуміла, що буде нелегко. Тож мій перший контракт був підписаний, коли мені виповнилось 20 років», – згадує Олена.
Олена була зарахована до 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка. У її складі упродовж шести років проходила військову службу, два роки виконувала бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС. Від самого початку проходження військової служби дівчина зрозуміла, що у такий складний для країни час вона зробила правильний вибір.
«Звісно, перелаштуватися з цивільного на військове життя було нелегко. Проте справжня дружня сім’я побратимів, готових за будь-яких обставин допомогти, підтримати, порадити, сприяли мені влитися у нові умови без особливих проблем. Військове життя мене дуже загартувало. Річ у тім, що в армії немає такого питання, як ти почуваєшся, готовий чи не готовий. Сказали – зробив. Іншого немає», – говорить дівчина.
Тож по закінченню першого контракту Олена підписала наступний і жодного разу не пожалкувала. Незважаючи на усі особливості військової служби, час промайнув швидко. У вересні 2020 року після звільнення у зв’язку із завершенням дії контракту дівчина повернулася додому.
Що робити після закінчення контракту: продовжувати військову службу чи повертатися до цивільного життя? Питань було більше, ніж відповідей. Вирішила все ж таки відпочити і спробувати реалізувати себе у мирному житті. Олена розпочала самостійні пошуки роботи, однак усі спроби виявилися невдалими. І лише згодом по допомогу в працевлаштуванні вона звернулася до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості.
Під час спілкування з кар’єрним радником дівчина повідомила, що вона за освітою «Візажист» і «Перукар», має досвід роботи кравця, діловода та стрільця, який здобула під час несення військової служби. Проте мала намір знайти роботу, пов’язану з несенням військової служби. Підходящої роботи на момент звернення не було.
Безробітна чітко виконувала рекомендації фахівців служби зайнятості, відвідувала різнопланові заходи, проте робоче місце підібрали не одразу. Двадцятисемирічна дівчина не здавалася і незабаром була працевлаштована до Державної установи «Кропивницька виправна колонія (№6)» на посаду молодшого інспектора.
«Ця робота саме для мене. Я задоволена. Та найголовніше, що моя праця приносить користь іншим», – поділилася колишня безробітна.
На запитання, про що найбільше згадує з часів несення військової служби, дівчина відповіла, що незабутнім для неї є почуття міцної, великої і дружньої родини, де живуть і діють за принципом: «Один за всіх і всі за одного».
Оксана Гусєва, заступник начальника відділу організації працевлаштування населення Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості