Учасник бойових дій, політолог, менеджер, член Громадської ради при Виконавчому комітеті Світловодської міської ради, а сьогодні – менеджер з адміністративної діяльності ТОВ «Світловодський завод металевих конструкцій». Про свою життєву історію розповідає тридцятидворічний мешканець міста Світловодська Сергій Коваленко:
– Я народився у с. Диківці Знам’янського району Кіровоградської області. З дитинства захоплювався історією і завжди хотів змінити ситуацію в нашій Батьківщині на краще. Для того, щоб реалізувати свою мрію, вступив на факультет історії та права Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка та навчався за спеціальністю «Політологія».
Навчатися на цій спеціальності після сільської школи було важко, адже всі мої одногрупники були випускниками міських ліцеїв і шкіл з поглибленим вивченням предметів. Але, незважаючи на велике завантаження по навчанню, з другого курсу я активно почав займатися громадською діяльністю, і гасло «Слава Україні!» стало мені рідним у далекому 2008 році. Після закінчення вузу з 2011 року працював у Спеціалізованій інспекції Кіровоградської міської ради. Восени 2014 року я закінчив Класичний приватний університет та отримав ступінь магістра за спеціальністю «Державне управління».
Війна все змінює. Не вагаючись, я вирішив піти до лав Збройних Сил України. На посаді мене затвердили на початку січня 2015-го, а в жовтні 2015 року я отримав звання офіцера і одразу подав документи для призову на військову службу за контрактом. У лютому 2016-го я одягнув однострій офіцера Збройних Сил України, і після цього закрутилося – навчання, полігони та 4 ротації до зони проведення АТО/ООС.
У своїй частині я був на гарній посаді і мав гарну перспективу кар’єрного росту. Однак сім’я для мене була на першому місці, тож у лютому 2021 року я звільнився з лав Збройних Сил України і почалися мої поневіряння, у т.ч. й у пошуках роботи. Та я не здався і не зламався. Не цурався жодної роботи, навіть тимчасової.
Розповідаючи свою історію, хочу сказати своїм побратимам, що ніколи не треба опускати руки, знайдуться люди, які стануть поруч і зможуть підтримати – все буде. Вагому підтримку я відчув у Світловодській міськрайонній філії обласного центру зайнятості, адже у тяжкий для мене період мене підтримали саме там. На той момент фінансова допомога по безробіттю була для мене єдиним джерелом доходу, а ще я відвідував й заходи, які орієнтували на зайнятість та впевненість у собі.
Повторюся, що ніколи не потрібно опускати руки. Цивільне життя – це також фронт, але набагато тяжчий. Перш ніж звинувачувати когось, потрібно поставити собі просте запитання: «А що зробив я для того, щоб досягнути цілі?». І повірте моєму досвіду: якщо ти спеціаліст, та ще й атошник – повага до тебе зростає в рази, оскільки ти пройшов і не зламався. І шукаючи роботу разом зі службою зайнятості, ми знайшли підприємство, де до мене ставляться саме так.
Тож, побратими, якщо іти до цілі і не здаватися – завжди можна знайти роботу, розуміння і довести всім, що бути атошником не соромно.