Невід’ємними атрибутами держави, що віддзеркалюють духовний потенціал її народу, є герб, прапор та гімн. Що стосується змістових орієнтирів гербу, то він є відображенням специфiки геральдичниx традицiй країни, у ньому, як і в прапорі, акумулюються сили народу й певні сакральні смисли.
Про те, що тризуб є одним із найдавніших знаків та символів, можна судити й з наскельних малюнків, гончарних виробів, монет, прикрас. Так, на Поділлі знайдені наскельні рельєфи з тризубом, які зроблені у IV—III тис. до н. е.; в Ольвії — тризуби першого тисячоліття до н. е., на монетах Босфорського царства карбувалися тризуби з V ст. до н. е. й були успадковані царськими скіфами, які вважали себе нащадками атлантів. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII ст. до н. е. Відомо також, що сармати використовували тамги-тризуби. Тамги збереглися й досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці. Тризуби й двозубії були зображені на арійських печатках. У слов'янській руніці цей знак мав свою від'ємну пару — перевернуту гілками донизу. Обидва знаки, як плюс і мінус, позначали Білобога й Чорнобога. Нині існує понад сорок версій, які пояснюють походження та тлумачать суть тризуба. Залежно від того, що саме автори цих версій кладуть в основу свого обґрунтування, їх умовно можна поділити на три групи — предметну, графічну та філософську. Одним з поширених трактувань ідеї тризуба є число три – поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв'язок трьох сфер, такий самий, як і в Дереві Життя: світів Прави, Яви і Нави.
Історія виникнення українського герба сягає часів Трипільської культури – одне з перших зображень тризуба зафіксоване на кам’яній застібці цього періоду. Археологічні розвідки, зокрема, на Полтавщині та Київщині підтверджують, що на землях Центральної України тризуб був відомий як символ влади, знак родових старійшин або племінних вождів ще задовго до Рюриковичів у VI— VIII ст.
Сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів, тризуб почав набувати саме за княжої доби. Поширений по всіх князівствах Київської держави протягом кількох століть тризуб зазнавав змін включно з переходом до двозуба, але зберігав свою первісну структуру. Серед інших змін класичного тризуба можна назвати додавання хреста на одне з рамен чи збоку, півмісяця, орнаментальних прикрас тощо. Зараз віднайдено близько 2 сотень різновидів тризуба. Його використовували також як символічний і релігійний знак в українському фольклорі й церковній геральдиці. Хоч тризуб окремі панівні роди вживали як своє родинно-династичне знамено аж до XV ст., але вже з XII ст., його почав заміняти герб зі святим архангелом Михаїлом.
На початку 1990-х років серед істориків точилися дискусії про правомірність використання тризуба як державного герба. Противники тризуба твердили, що це був знак династії Рюриковичів і ніякого відношення до всього українського народу він не має. Українці ж самі видобули цей герб із глибини тисячоліть, повернувши його із небуття, з непам'яті. Чи випадково це? Адже Володимир Шаян назвав тризуб «великим таїнством української душі». Після відновлення української національної державності Верховна Рада України своєю постановою «Про Державний Герб України» від 19 лютого 1992 року затвердила тризуб як Малий герб України, вважаючи його головним елементом Великого герба України. Тризуб став офіційною емблемою нашої держави. Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб)— малий Державний Герб України.
За матеріалами друкованих та Інтернет-видань