Гонтар Валентин Іванович – житель невеличкого с. Зелене Петрівської територіальної громади – водій за освітою та покликанням. З початком оголошення воєнного стану добровольцем вступив до лав підрозділів Сил територіальної оборони. У березні минулого року був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України, адже серед військових професій його професія є затребуваною.
«Під час проходження військової служби моїм завданням було доставляти бійців на передові позиції та забирати їх звідти, евакуювати поранених до «зеленої» зони, де їм нададуть кваліфіковану першу медичну допомогу, а також патрулювати бойові позиції. За своє життя я не переживав, а відчував велику відповідальність за життя молодих хлопчаків, які гідно відстоювали кордони нашої держави. Ціна моєї помилки могла бути занадто високою. Під час проходження нелегкої військової служби неодноразово приходили думки про спокійне цивільне життя, його майбутнє», – згадує Валентин Іванович.
Через рік, у зв’язку з досягненням пенсійного віку чоловік був звільнений з військової служби та повернувся додому. Маючи активну життєву позицію, не зважаючи на численні хронічні захворювання ендокринної системи та суглобів, Валентин Іванович вирішив шукати роботу. За його словами, сидіти вдома – це не про нього, прагнув бути між людьми, відчувати себе затребуваним. Та й страхового стажу для призначення пенсії за віком не вистачало.
Шукати роботу чоловік, звісно, вирішив з допомогою фахівців Петрівського відділу Олександрійської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості. Чому? Відповідь чоловіка була ствердною: «Звернення до служби зайнятості не перше. Кожного разу пошуки мої разом з фахівцями були вдалими. За потреби навіть проходив курси цільового призначення, які гарантували мені стовідсоткове працевлаштування», – згадує чоловік.
Перебуваючи на обліку як безробітний, Валентин Іванович охоче дотримувався всіх порад кар’єрного радника щодо пошуку роботи. Звісно, був згоден на будь-яку роботу, однак перевагу віддавав своєму покликанню – продовжити професійну діяльність з автомобільним транспортом, адже мав чималий досвід.
Сподівання безробітного справдилися: серед вакансій, які подали роботодавці Петрівської громади до служби зайнятості, з’явилася посада – водій автотранспортних засобів, яку й було запропоновано безробітному. Під час відвідування КП «Комунсервіс» Петрівської селищної ради обидві сторони дійшли висновку, що після проходження медичного огляду працевлаштування гарантовано.
«Зайшовши в кабінет керівника для проходження співбесіди, я відчув, що це мій роботодавець і я буду працювати. Моє внутрішнє Я мене не підвело. Мені доручили автобус, яким сьогодні я виконую перевезення не лише працівників комунального підприємства, а й два рази на тиждень здійснюю пасажирські перевезення. Роботою я задоволений», – говорить Валентин Іванович.
Приклад цього чоловіка черговий раз доводить, що жодні перешкоди не стануть перед людиною, яка прагне працювати. Головне – бажання робити те, що можеш, те, що у твоїх силах.