Зміна місця проживання завжди є досить клопіткою справою, особливо якщо переїзд вимушений. Важко покидати місце, до якого вже прижився, де народилася твоя дитина, де все знайоме та близьке. Але бувають обставини, які не дають можливості 
залишитися. До таких обставин належать воєнні дії на Сході України, які, за майже 5 років, змусили мільйони українців стати вимушеними переселенцями.
Не оминула ця участь і Юлію Вікторівну. Війна застала її у рідному Донецьку та різко змінила плани на майбутнє. З малою дитиною на руках, жінка змушена була шукати собі безпечного прихистку десь на мирній території. Так доля привела її до Олександрії. Для налагодження свого побуту потрібні були фінанси, а для цього необхідно терміново шукати роботу.
Перукар за освітою, пані Юлія шукала будь-яку роботу, яка влаштувала б її за графіком, адже потрібно відводити та забирати дитину з садочка. За допомогою безробітна звернулася до Олександрійського міськрайонного центру зайнятості. Пошуки роботи для молодої жінки не одразу увінчалися успіхом, але врешті решт їй була запропонована вакансія помічника вихователя у дитячому садочку. Досвід роботи у цій сфері Юлія Вікторівна мала, тому дуже зраділа запропонованій вакансії. Після співбесіди усі залишилися задоволеними: і роботодавець, і безробітна.
Зараз Юлія Вікторівна вже більше ніж півроку працює у дитячому садочку. Роботою вона задоволена, колектив і умови праці гідні. І лише прикрі та жахливі новини з екрану телевізора про хід ООС нагадують про пережитий жах вимушеного переселенця.
О. Самусенко, провідний фахівець з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Олександрійського міськрайонного центру зайнятості