1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць, ми пам’ятаємо кожного і кожну, хто стояв на захисті країни та віддав життя за нашу свободу.
Ми живемо у час, коли жовто-блакитний прапор розвівається і говорить про нашу ідентичність лише завдяки захисникам та захисницям. 
Ми завдячуємо цим людям за те, що тризуб є у серці кожного, у визначні моменти слухаємо вірші Павла Чубинського, покладені на рідні для кожного ноти Михайла Вербицького.
Завдяки таким людям, ми, впродовж нашої історії, маємо можливість одягати вишиванки і берегти бабусині рушники, як найбільшу реліквію. Саме Захисники і Захисниці оберігають нашу мову, писанку у Великдень, кутю на Різдво, петриківський розпис, Пересопницьке Євангеліє, Конституцію Пилипа Орлика, «Молитву за Україну» Миколи Лисенка, Гімн січових стрільців, «Щедрик» Миколи Леонтовича, гру на бандурі, танці гопак та аркан, ляльки мотанки та національні страви.
Ми – українці з українськими традиціями та українським майбутнім, лише завдяки нашим захисникам і захисницям. Вони вже багато років щодня виходять на поле бою і виборють наше право бути нацією.
Щодня ми втрачаємо кращих дочок і синів України, але лише завдяки ним, ми досі не загубилися у великому та жорстокому світі. Вся наша багатотисячолітня історія та традиції у їхніх руках, вона з найкращими українцями. З тими, за кого проймаєшся гордістю, схиляєш голову у вдячності, хто тримає небо над нашою країною і кого на нього забрала ця боротьба.